Потрібно написати «мавпячий» — і сумнівів тут немає. Це єдиний правильний варіант. Без апострофа, разом, з наголосом на першому складі.
Мавпячий чи мавп’ячий: правильне написання і наголос
Пишіть тільки «мавпячий». Варіант «мавп’ячий» з апострофом — помилка. Її одразу видно в зошиті, в тесті й у діловому тексті. Перевірити себе легко: такого слова зі знаком «’» словники не фіксують.
Запам'ятайте коротко: у слові «мавпячий» перед губним [п] стоїть інший кореневий приголосний [в]. Таке поєднання скасовує апостроф. Перед «я» знак не ставимо ніколи.
Наголос падає строго на перший склад — ма́впячий. Чуєте «мавпя́чий»? Так не кажіть. За граматикою це прикметник твердої групи. Тому він змінюється як «гарний» чи «цікавий»: ма́впяча, ма́впяче, ма́впячі.
Чому в слові «мавпячий» не пишеться апостроф
Правило просте. Апостроф не ставимо перед я, ю, є, ї після літер б, п, в, м, ф. Але за однієї умови: якщо перед цим губним звуком є ще один кореневий приголосний. Виняток один — літера «р». Після неї знак зберігається.
Розберіть слово по звуках. Корінь тут «мавп-». Бачите пару [вп]? Звук [в] стоїть просто перед губним [п]. Виходить збіг двох кореневих приголосних. Тому «я» пишемо без апострофа:
- свято — збіг [св];
- духмяний — збіг [хм];
- медвяний — збіг [дв];
- тьмяний — збіг [тьм];
- морквяний — збіг [ркв].
Порівняйте з іншою парою. У словах «черв’як» і «торф’яний» перед губним стоїть звук [р]. Це той самий виняток. Тут апостроф потрібен. А в «мавпячий» перед [п] стоїть [в], тож знак зайвий.
Відмінювання слова «мавпячий» за відмінками і родами
Прикметник «мавпячий» змінюється за родами, числами й відмінками. Закінчення у нього звичайні, як у твердої групи. Ви просто додаєте родове закінчення до основи «мавпяч-».
Нижче — усі форми з правильним наголосом. Зверніть увагу на жіночий і середній рід. Їх часто плутають у тестах.
| Відмінок | Чоловічий рід | Жіночий рід | Середній рід | Множина |
|---|---|---|---|---|
| Називний | ма́впячий | ма́впяча | ма́впяче | ма́впячі |
| Родовий | ма́впячого | ма́впячої | ма́впячого | ма́впячих |
| Давальний | ма́впячому | ма́впячій | ма́впячому | ма́впячим |
| Знахідний | ма́впячий / ма́впячого | ма́впячу | ма́впяче | ма́впячі / ма́впячих |
| Орудний | ма́впячим | ма́впячою | ма́впячим | ма́впячими |
| Місцевий | на/у ма́впячому (ма́впячім) | на/у ма́впячій | на/у ма́впячому (ма́впячім) | на/у ма́впячих |
Форму знахідного відмінка вибирайте за питанням. Бачите мавпячий хвіст. Побачили мавпячого ватажка. Неістота бере форму називного, істота — форму родового.
Спільнокореневі слова та приклади вживання
Той самий збіг [вп] працює і в родичах слова. «Мавпеня» — це маля мавпи. «Мавпятник» — приміщення чи вольєр для мавп. Обидва слова пишіть разом і без апострофа.
Як це звучить у живому реченні? Мавпячий крик лунав крізь хащі. У нього зовсім мавпячі звички. Кожух пошили з мавпячого хутра.
Порада для НМТ проста. Бачите «вп» перед «я» — «мавпячий», «мавпеня», «мавпятник»? Рука не тягнеться до апострофа. Його там бути не може.
