Зайчик є одним з найулюбленіших персонажів дитячих казок і віршів. Його пухнаста шерсть, довгі вушка та спритні лапки завоювали серця багатьох малюків. Короткі вірші про зайчиків не лише розважають дітей, а й допомагають їм дізнатися більше про цих милих створінь. Такі вірші сприяють розвитку уяви, сприяють любові до природи й заохочують до читання.
Чому діти люблять вірші про зайчиків
Діти люблять вірші про зайчиків через їхню милу і добру природу. Зайчики часто зображуються як веселі та цікавинки персонажі, що додає віршам чарівності й радості. Їх пухнасті шкірки та великі вушка притягують увагу малюків і викликають позитивні емоції. Вірші про зайчиків зазвичай мають простий і зрозумілий текст, що полегшує дітям запам’ятовування і насолоду від читання. Крім того, ці вірші допомагають дітям краще пізнати природу і навчитися її любити.
Короткі віршики про зайчика
У цьому розділі ви знайдете короткі віршики про зайчика, які швидко завоюють серця малюків своїми веселими та чарівними римами.
Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач,
Змерзли дуже вуха.
Він і валянки узув,
І вдягнув кожухка,
А з-під шапки, ну хоч плач,
Виглядають вуха.
І чого ти зажуривсь?
Цокотять синички. –
Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!
(В.Каменчук)
Заєць спати захотів,
Сам постелю постелив.
Сам собі приніс подушку,
Підмостив її під вушко,
Та у зайця довге вушко —
Все звисає із подушки.
– Зайчик, зайчик,
Де гуляв?
Чом ти шубку поміняв?
– Бо зима уже на носі,
Білий сніг вже на порозі.
В сірій шубці поскачу –
від лисички утечу.
В сірій – справа вже не та:
Швидко з’їсть мене вона.
Зайчик в мене є маленький,
Такий гарний і сіренький.
Довгі вушка дуже має,
По травичці він стрибає.
Любить завжди дині їсти,
Й біля сіна теж присісти.
Їсть капусту і пшеницю,
Кабачки, овес, вербицю.
Повний місяць, ясний місяць,
Він для всіх зайчат у лісі.
Він по всіх усюдах ходить,
Він їм їстоньки знаходить.
Він їм брат і охоронець,
Він їх від вовків боронить.
– Зайчик, зайчик, Де гуляв?
Чом ти шубку поміняв?
– Бо зима уже на носі,
Білий сніг вже на порозі.
З лісу зайчики ішли,
Кавуна вони знайшли.
їли, їли кавуна,
Так і виїли до дна.
Хить його туди й сюди –
Покотили до води.
Заї-зайчики смішні
Попливли на кавуні!
По дорозі зайчик скаче,
Сніг глибокий, зайчик плаче,
Змерз він дуже, і тремтить,
І не знає, що робить.
Де спочити, де присісти?
Щось поїсти.
Треба швидше у лісочок,
Де стоїть старий пеньочок.
Сніг лапками розгрібати
І корінці там шукати.
Аби ж кори ще трохи згризти.
Ой, як хоче зайчик їсти!
Сонечко-мама зайчика-сина
Вивела з хати в сонячну днину.
Хлопчик-горобчик, зайчик-стрибайчик
Скік на подвір’я, скік на майданчик.
Сонячний зайчик скаче та скаче…
Йди-но на ручки, сонячна вдаче.
Промінь снігам поклонився,
Промінь водиці напився.
Грають в калюжі край тата
Милі зайці-зайченята.
Скачуть малі відчайдухи.
Їх не піймати за вуха,
Їх не загнати до хати –
Діти завжди біля тата.
Тато обняв – веселяться,
Тато підняв – не бояться.
Бачать у небі хмарину –
Зразу до тата на спину.
На морозі в зайчика
Дуже змерзли пальчики.
Хатку снігову робив,
Рукавички загубив.
А тепер він скік та скік:
– Ой-ой, пальчики попік!
– І не знав я, – зайчик плаче, –
Що сніжок такий гарячий!
Їздив заєць до млина,
П’ять пудів змолов зерна.
А зайчиха ніч не спала,
Паляниці випікала.
Рано-вранці у хустинці,
Принесли зайці гостинці:
Пташенятам і звірятам,
Хлопченятам і дівчатам.
Аж хрумтять окрайчики –
Добрий хліб від зайчика.
Сонечко пече,
Річечка тече,
Зайчик скік та скок –
Швидше в холодок.
Жабка із води:
– Таж ходи сюди! –
Зайчик вушком трусь:
– Я води боюсь.
Зайченя в легких хмаринах заблукало:
Бігало, звивалося, стрибало…
Із веселки враз пірнуло у ставок –
Насмішило заклопотаних качок
Від хмаринки-лиса утекло –
Накивало п’ятами в село
Вранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчатко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг –
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.
Зайчик бігав по лісочку,
Загубив свою сорочку.
Звірята йому допомагали,
Швидко зайчика втішали.
Зайчик моркву любить дуже,
Він шукає її всюди.
У саду та на городі,
Морква завжди у нагоді.
Зайчик бігає по квітах,
Веселиться він у світах.
Галявина вся квітуча,
Зайчик радісний, стрибаючий.
Зайчик в мене є маленький,
Такий гарний і сіренький.
Довгі вушка дуже має,
По травичці він стрибає.
Віршики про зайчика, зокрема для дітей віком 2-3 років, допомагають малюкам зануритися у світ чарівних казок і навчитися любити природу. У нашій статті ви ознайомитесь з різноманітними віршами про зайчика, включаючи милі римування для найменших та цікаві вірші про зайчика і ялинку. Ці віршики не тільки розвивають уяву і мовлення дітей, а й дарують радість та позитивні емоції. Вірші про зайчика для найменших стануть чудовим доповненням до їхнього щоденного читання і розваг.
