Шкільне життя – це час, наповнений різноманітними подіями, уроками, дружбою та незабутніми пригодами. Воно сповнене веселих моментів, кумедних ситуацій і викликів, які запам’ятовуються на все життя. У цій статті ми зібрали 10 веселих віршів, які з гумором та легкою іронією відображають різні аспекти шкільних буднів. Вони допоможуть поглянути на школу з усмішкою, нагадають про яскраві моменти з дитинства та подарують порцію позитиву кожному, хто згадає свої шкільні роки або досі навчається.
Про контрольну роботу
На уроці вчитель зошити роздав,
«Сьогодні контрольна!», – так тихо сказав.
В класі зітхання і шепіт в рядах,
Хтось тихо питає: «Ну, як там твій страх?»
Всі пишуть старанно, ручки скриплять,
А хтось через парти з сусідом мовчать.
Та ось несподіванка: Микола біля дошки,
На листі контрольної малює лелеку на трошки.
Вчитель підходить: «А це що за диво?
Малюєш тут птаху, а де ж знання живо?»
Микола сміється: «То мій антистрес,
Птаха допоможе здолати прогрес!»
І весь клас у сміху, а вчитель лише
Усміхнувся: «Миколо, лелека – це не все.
Знання тут важливіші за твій арт,
Хоч би й чудовий цей птахо-авангард!»
Про «важливу» записку
На математиці завжди так серйозно,
Та в класі сьогодні було щось курйозне.
Андрій під парту тихенько схилився,
І запискою в Петра він поділився.
Записка летить, немов літачок,
І в руки до Петра тихенько пірнув шов.
Він відкриває, і очі горять,
Та раптом – урок перервався на мить.
«Що там у тебе, Петре?» – вчитель запитав.
«Та нічого серйозного», – Петро прошепотів.
А вчитель усміхнувся, рукою махнув,
І Петро, збліднувши, записку віддав.
Андрій зблід, гадає про злість,
Але замість того вчитель читає з листа:
«Коли закінчимо, піца в нас буде?
Чи, може, в кафетерії щось інше обудемо?»
У класі сміх, і Андрій червоніє,
А вчитель лише усміхається мріючи:
«Може й правда, перерву зробимо швидше,
Але завдання ще трішки, залишилось лише півгодини!»
Про фізику і фізкультуру
На уроці фізики Марія задумалась,
Чи легше навчатися, чи важче стрибати?
Задача не вирішена, формули – це складно,
І раптом на перерві виникає план:
«Може, фізкультура простіша за фізику,
Давайте перевіримо, зробимо статистику!
Побіжимо на вулицю, стрибнемо у висоту,
А потім порівняємо, де більше слідів на снігу!»
Задум зростав, і всі в класі схвильовані,
Чи справді фізика так важка для умовлення?
Перерва настала, на вулиці мітинг,
Всі дружно стрибають, злітають в повітря.
Та вчитель з’явився і їх помітив,
«Що це ви тут, мої спортсмени, робите?»
Марія, сміючись, промовила вірно:
«Перевіряємо, чи справді фізика важлива в повітрі!»
Про випадкове підслухання
На перерві тиха розмова велась,
Про те, як вчорашній фільм закінчився весь.
Та Катя, сидячи ззаду, почувала,
Що частину розмови випадково впіймала.
Вона не хотіла, але ж цікавість взяла,
І тепер сюжет фільму у неї в голові злила.
Всі дівчата шепочуть про фінал і любов,
А Катя не втрималась і додала свій зоров.
«А ви знаєте, що герой той насправді живий?»
Усі в класі мовчать, дивляться, хто той «живий».
Та Катя зітхає: «Ну добре, мовчу,
Але фільм цей дійсно так інтригував, що я досі не сплю!»
І всі зітхнули, сміються разом,
«Катю, ти справді фільми живеш!»
А Катя, всміхаючись, знову сідає,
І подумки про себе сміється: «Ну так, зізнаюсь, фільми – то є мій азарт!»
Про втрачений щоденник
Іван загубив щоденник десь на шляху,
І тепер у паніці шукає його.
Ходив по школі, питав усіх друзів,
Та всі тільки плечима знизують, не знати, де ділось.
На уроці історії він знову шукає,
Та ось вчитель підходить, в руці щось тримає.
«Іване, це ж твій щоденник, правильно?
Він був у бібліотеці, ти його там лишив!»
Іван червоніє, не знає, що сказати,
А вчитель сміється: «Тепер ти маєш нагадати,
Щоб завжди тримати свої речі в порядку,
А то наступного разу будеш шукати аж до свята!»
Іван засміявся, бо вчитель мудрий,
І більше щоденник він не загубив.
А в класі всі зрозуміли урок:
Важливо тримати свої речі під бок!
Про шкільну форму
Вранці Маша одягнулась швидко,
Шкільна форма – це завжди так просто.
Та ось проблема, штани не ті,
А блузка замала, ніби з казки.
Вона оглядає себе в дзеркалі,
«Ну що ж, – каже, – стиль новий, цікавий!»
І в школу рушила, сміючись крізь сльози,
Бо мама сказала: «Ще й капелюшок візьми!»
В класі всі дивляться, очі круглі,
«Це що, нова мода?» – питає другий.
А Маша усміхається, відповідає,
«Та ні, це просто мій експеримент, бачите ж самі!»
І вчителька дивиться, ледве стримує сміх,
«Маша, ти справді виглядаєш як міф!»
Та всі погодились: вигляд цікавий,
І Маша знову стала школярем яскравим.
Про спізнення на урок
Дмитро сьогодні проспав зранку,
І все почалося з гарячого сніданку.
Чай на штани, бутерброд у зуби,
«Ну все, – думає, – сьогодні не буду!»
Біжить до школи, як марафонець,
Та годинник на стіні зовсім невблаганний.
Дзвінок пролунав, двері зачинені,
А Дмитро стоїть, сам собі винен.
Та раптом двері відчинились трохи,
«Дмитре, ти запізнився, – каже вчителька строго.
Але заходь, посміхаючись в двері,
Ми без тебе вже не почнемо, мабуть, уроку теж сьогодні не буде!»
Дмитро зітхає, сідає за парту,
І зрозумів, що вчителі теж можуть жартувати.
А в класі всі сміються, він сам також,
І тепер знає, що краще не спізнюватися ще й раз!
Про шкільний обід
У їдальні сьогодні меню цікаве,
«А що на обід?» – запитав Петро, не як вперше.
Суп із вермішеллю, компот із ягід,
І ще щось дивне, що зватимемо «сюрприз дня».
Всі сіли за столи, з ложками в руках,
Та ось несподіванка – в супі щось пливе як рак.
Петро заглянув у свій суп і каже:
«Що ж, це, мабуть, макарони, що загубились в каструлі вдень раніше!»
Друзі регочуть, всі ложками брязкають,
А Петро знімає цей «шедевр» на камеру.
«Це буде новий тренд у соцмережах,
Макарони, що подорожують між класами!»
І навіть вчитель, проходячи повз,
Зупинився, дивиться, теж посміхаючись.
«Ну, Петре, ти сьогодні здивував нас всіх,
Тепер ми всі знаємо, що на обід у нас є мореплавці макарони на сміх!»
Про малювання на уроці
На уроці образотворчого мистецтва сьогодні,
Завдання було – намалювати, як жили в давнину люди.
Всі беруть фарби, пензлі в руках,
І кожен творить на аркуші свій шлях.
Андрій взяв пензлик, натхнення прийшло,
Він малює лицарів, замки і село.
Та раптом побачив у себе на аркуші дракона,
«Ну як же без нього?» – подумав він змучений.
Вчитель підходить, дивиться здивовано,
«Андрію, а дракон у тебе з якого століття?»
Андрій сміється: «Ну це ж фантазія моя,
А без дракона лицарю сумно, сумно було б жити!»
І всі в класі знову сміються весело,
А вчитель лише підморгує сміло.
«Фантазія – це добре, Андрію, знаєш,
Але наступного разу дракона в середньовіччі краще не шукай!»
Про шкільні витівки
У школі ми часто вигадуємо трюки,
Щоб зробити будні менш нудні та важкі.
Ось, наприклад, на перерві Олег,
Загорнув у газету білий аркуш паперу – це був його «жарт».
Він підійшов до Марини, сказав серйозно:
«Це тобі, відкрий після уроку, тільки обережно».
Марина здивувалась, подивилась на «подарунок»,
А Олег сховався, сміючись, у класі мовби тінь.
Марина відкриває, і бачить пустий лист,
А друзі навколо сміються без зупину.
«Ну що, – каже вона, – дякую за сміх,
Олегу, тепер я влаштую жарт ще смішніший насправді без жодних вигадок!»
І всі знову сміються, дружно, голосно,
В школі без жартів день був би зовсім невдалим.
Ось так і живемо, сміхом і дружбою,
Бо кожен жарт робить день яскравішим і безтурботним.
Сподіваємось, що ці вірші викликали у вас усмішку та повернули вас у ті безтурботні часи, коли кожен день був сповнений пригод. Пам’ятайте, що шкільне життя – це не тільки навчання, а й невичерпне джерело радості і веселощів!
