Косою заплітають волосся, косою скошують траву, а ще косою називають піщану смугу, що вдається в море. Три різні предмети — одне слово. Таких слів-двійників в українській мові чимало, і далі ти знайдеш про них усе, що потрібно для урока: визначення, види, десятки прикладів і готові речення для домашнього завдання.
Що таке омоніми та які їхні види існують
Омоніми — це слова, які звучать або пишуться однаково, але мають зовсім різні, ніяк не пов’язані між собою значення. Назва прийшла з давньогрецької мови: ὁμός означає «однаковий», а ὄνομα — «ім’я». Буквально виходить «однакові імена» — точніше не скажеш.
Усі омоніми ділять на дві великі групи. Повні (їх ще називають абсолютними) належать до однієї частини мови й збігаються в усіх граматичних формах: у жодному відмінку їх не розрізнити. Неповні, або часткові, схожі лише частково — тому їх розподіляють ще на три типи: омографи, омоформи та омофони.
| Вид омонімів | У чому збіг і різниця | Наочний приклад |
|---|---|---|
| Повні омоніми | Звучать і пишуться однаково в усіх формах; одна частина мови | коса (волосся) — коса (знаряддя) — коса (піщана смуга) |
| Омографи | Пишуться однаково, але мають різний наголос | за́мок (фортеця) — замо́к (на дверях) |
| Омоформи | Збігаються лише в окремих граматичних формах; бувають різними частинами мови | мати (іменник) — мати (дієслово) |
| Омофони | Звучать однаково, але пишуться по-різному | сонце (світило) — сон це (іменник із часткою) |
Запам’ятати назви неповних видів допоможуть їхні корені. «Графос» — це письмо, тож омографи однакові на письмі. «Фоне» — звук, отже, омофони однакові на слух. А омоформи збігаються за граматичною формою — тут усе зрозуміло з самої назви.
Приклади повних омонімів із поясненням значень
У шкільних вправах найчастіше трапляються саме повні омоніми. Причина проста: обидва слова належать до однієї частини мови й однаково змінюються за відмінками. Скажи «немає коси» — і ніхто не здогадається, про волосся ти чи про знаряддя. Розпізнати їх допомагає лише зміст речення.
Найвідоміша трійця — слово «коса». Це і заплетене волосся, і знаряддя для косіння трави, і вузька піщана смуга суходолу на річці чи морі. Подібний набір має слово «ключ»: інструмент, яким відмикають замок, підземне джерело, що б’є з-під землі, журавлиний ключ, що летить у небі клином, і навіть знак на початку нотного рядка.
Чайка — це білий морський птах і водночас бойовий козацький човен. Лава буває довгим дерев’яним ослоном для сидіння, розпеченою масою, що стікає з вулкана, і щільним рядом людей. А балка — або яр із пологими схилами, або міцний брус, яким перекривають стелю.
Кран підіймає плити на будівництві — і цим самим словом називають пристрій, що подає воду на кухні. Міна буває похмурою на обличчі, а буває вибуховим боєприпасом. Рукав пришивають до сорочки, а ще так називають відгалуження річки. Порох — дрібний пил, що куриться над дорогою, і разом із тим вибухова речовина.
Запам'ятай головне: між значеннями повних омонімів немає жодної спільної ознаки. Коса-волосся і коса-знаряддя — різні речі, які випадково звучать однаково. Якщо ж між значеннями є зв'язок — подібна форма чи призначення, — то це не омоніми, а одне багатозначне слово.
Такі збіги виникають тому, що слова приходять у мову різними дорогами. Балка-яр потрапила в українську з тюркських мов, а будівельну балку принесла німецька — від слова Balken, «брус». Два чужих одне одному слова просто зустрілися у звучанні.
Неповні омоніми: омографи, омоформи та омофони
Омографи пишуться однаково — літера в літеру, — але наголос падає на різні склади, і разом із ним змінюється значення. За́мок — велична фортеця чи палац, а замо́к — механізм на дверях. А́тлас — збірка географічних карт, атла́с — гладка шовкова тканина.
О́рган — частина тіла або установа, скажімо орган влади, а орга́н — великий клавішний інструмент у соборі. За тим самим принципом працюють пари бра́ти (дія) — брати́ (рідні), доро́га (шлях) — дорога́ (рідна чи цінна) і лу́па (збільшувальне скло) — лупа́ (часточки шкіри на голові).
Омоформи влаштовані хитріше: слова збігаються не завжди, а лише в одній-двох граматичних формах, і часто це взагалі різні частини мови. Мати — це мама, а «мати» — володіти чимось, як у фразі «мати власний сад». Поле пшеницею — іменник, а «бабуся поле грядки» — уже дієслово.
Три — назва цифри, а «три моркву на тертці» — наказ, порада терти. Віз із сіном стоїть у дворі — і той самий звук чути в реченні «дід віз пасажирів». Світи далекі — множина іменника, а вигук «світи яскраво!» — вимога діяти.
Омофони — повна протилежність: на слух їх не відрізнити взагалі, а на письмі вони різні. Саме через них школярі найчастіше помиляються в диктантах.
- сонце — сон це: небесне світило проти двох окремих слів («сон це чи марення?»);
- по три — потри: прийменник із числівником («роздати по три цукерки») проти дієслова («потри замерзлі руки»);
- вгорі — в горі: прислівник «нагорі» проти прийменника з іменником («стояти в горі квітів»);
- проте — про те: сполучник «але» проти прийменника із займенником («ми вже говорили про те»).
Перевірити себе просто: прислівник «вгорі» легко замінити словом «нагорі», а сполучник «проте» — словом «але». Заміна не підходить? Отже, перед тобою два окремі слова, які треба писати роздільно.
Готові речення з омонімами для домашнього завдання
У народній творчості омоніми — улюблений матеріал, бо з ними мова звучить дотепно. Прислів’я «Погана та мати, що не хоче дитя мати» тримається на омоформі: перше «мати» — іменник, матуся, а друге — дієслово, тобто «народити дитину».
Письменники граються зі словами-двійниками ще охочіше. У рядку Галини Чорнобицької «Був холодний місяць лютий, лис ходив голодний, лютий» двічі звучить слово «лютий»: спочатку це назва місяця, а наприкінці — ознака звіра, злий та голодний.
А ось речення з класичною парою: «Дівчина заплела довгу косу, а дід узяв гостру косу й пішов на луг». Перша коса — волосся, друга — знаряддя для косіння. Звучать однаково, а уявити треба зовсім різні речі.
Для слова «ключ» у зошит запиши два окремі речення — так учитель одразу побачить, що ти розумієш обидва значення. «Хлопець загубив металевий ключ від вхідних дверей» — тут ідеться про інструмент для замка. «У лісовій гущавині дзвеніло чисте холодне джерело — підземний ключ» — а тут про воду, що б’є з-під землі.
Те саме зроби зі словом «лава». «Бабуся сіла відпочити на дерев’яну лаву біля хати» — ослін для сидіння. «З жерла вулкана по схилу повільно стікала розпечена лава» — розплавлена гірська маса. Два речення, два різні світи.
Птаха й човна теж зручно розвести по різних реченнях. «Над морськими хвилями голосно кричала біла чайка» — це птах. «Швидка козацька чайка легко розсікала дніпровські хвилі» — а це вже човен, на якому козаки ходили в походи.
Омоформу «три» покажи в дії так: «На столі лежало рівно три стиглих яблука» — числівник, назва кількості. «Добре три моркву на дрібній тертці для салату» — наказова форма дієслова «терти». Усно речення звучать майже однаково, а граматика в них різна.
Помітив закономірність? Омонім «спрацьовує» лише тому, що контекст підказує значення: поруч із дверима ключ — завжди інструмент, поруч із джерелом — вода. Тому в домашній вправі добирай слову таке оточення, де друге значення просто неможливе, — і завдання буде виконане бездоганно.
Як відрізнити омоніми від багатозначних слів і паронімів
Одне багатозначне слово має кілька значень, і між ними завжди тягнеться спільна нитка: подібна форма, призначення чи колір. Візьми слово «ручка»: рука дитини, ручка дверей, кулькова ручка. Усі три предмети або тримають рукою, або нагадують маленьку руку. Те саме зі словом «крило»: у птаха, в літака, у будівлі — скрізь це щось пласке, що стирчить збоку. Це багатозначні слова, а не омоніми, хоч у тестах їх підсовують найчастіше.
В омонімів спільної нитки нема зовсім: коса-волосся і коса-знаряддя — речі з різних світів, і їхній збіг випадковий. Підтвердить це й тлумачний словник. Багатозначне слово живе в одній статті, де значення пронумеровані арабськими цифрами — 1, 2, 3. А омоніми отримують окремі статті з римськими цифрами: КЛЮЧ І — від замка, КЛЮЧ ІІ — джерело.
Пароніми лише схожі за звучанням, а пишуться по-різному — і в цьому їх легко впізнати. Адресат — той, хто отримує листа, адресант — той, хто його надсилає. Гривна — грошова одиниця, гривня — давня прикраса-обруч на шиї. Ефектний — яскравий, такий, що вражає, а ефективний — дієвий, той, що дає результат. Омоніми ж звучать однаково, а пароніми — тільки подібно.
Коли сумніваєшся, з ким маєш справу, прожени слово крізь три короткі перевірки:
- Порівняй звучання слів: однакове чи лише схоже.
- Пошукай спільну ознаку між значеннями.
- Перевір написання та наголос кожного слова.
Порядок тут не випадковий: слух одразу відсіює пароніми, зміст відділяє багатозначні слова, і лише наприкінці письмо підкаже конкретний вид омоніма. Найпоширеніша помилка в тестах — назвати омонімом багатозначне слово на кшталт «ручки», тож другий крок ніколи не пропускай.
Часті питання про омоніми
Бо всі його значення пов’язані між собою. Рука дитини, ручка дверей і письмова ручка мають спільну ознаку: це предмет або деталь, яку тримають рукою чи яка формою нагадує маленьку руку. В омонімів такого зв’язку нема — їхні значення належать до зовсім різних речей.
Це омографи. Слова пишуться однаково, літера в літеру, проте наголос падає на різні склади: за́мок — палац чи фортеця, замо́к — пристрій, яким зачиняють двері. Через цю різницю в наголосі пара не вважається повними омонімами, хоч на письмі виглядає ідентичною.
Повні омоніми подають в окремих словникових статтях із верхніми номерами або римськими цифрами: КЛЮЧ¹ — інструмент для замка, КЛЮЧ² — джерело, що б’є з-під землі. У реченні «Він повернув ключ у замку» йдеться про КЛЮЧ¹, а в реченні «Біля гори б’є цілющий ключ» — про КЛЮЧ². А от різні значення одного багатозначного слова записують у спільній статті під арабськими цифрами 1, 2, 3.
