Павло Глазовий — видатний український поет-гуморист і сатирик, один із найвідоміших майстрів гумору в українській літературі. Його твори стали класикою української гумористичної поезії.
Творчість Павла Глазового
Глазовий був майстром коротких гумористичних віршів, які зазвичай містили глибокий підтекст.Його творчість була написана як і для дітей так і для дорослих, його творчість підкорювала своєю дотепністю і доступністю,простота мови та оригінальні образи робили твори популярними серед людей.Тематика його гумору торкалася як побутових, так і суспільно-політичних тем.
Спадщина
Павло Глазовий залишив багатий спадок українського гумору, а його твори донині цитують і читають на концертах. Він здобув любов народу завдяки своїй щирості, іронії та майстерності викривати життєві реалії.
Гуморески для дорослих
Важка торба
В сірій ватянці дідок
Вліз у електричку.
Під рукою він тримав
Торбу невеличку.
Почепивши свій багаж
На гачок червоний,
Він на лавочку присів,
Стомлений і сонний.
Раптом торба тільки — бух!
Впала на підлогу.
Поїзд гаркнув і спинивсь.
Підняли тривогу.
Залізничники кільцем
Діда оточили.
— Ви, — питають, — на стоп-кран
Торбу почепили?
Ви ж дорослий чоловік,
Думали б потроху.
Слава Богу, живете
В атомну епоху.
Дід підвівся і сказав:
— Що балакать з вами?
Ви ж не бачите отих,
Що сидять з мішками.
А мені отут під ніс
Тичете епоху,
Що вагон вам поламав
Торбою гороху.
Гарна жінка у Мартина
У Мартина жінка гарна,
Ще й молодша вдвічі.
Раз вона йому сказала,
Дивлячись у вічі
І поклавши кучеряву
На плече голівку:
— Купи мені, Мартиночку,
На курорт путівку.
Мартин губу закопилив
І сказав суворо:
— Та ти ж знаєш, що відпустка
У мене не скоро.
Такі речі, їй же богу,
Аж слухати чудно.
Тобі ж буде там без мене
І скучно, і нудно.
— А я, — каже йому жінка, —
Щоб нудьгу розвіять,
Буду сидіть біля моря
І про тебе мріять.
Мартин її приголубив:
— Ох ти ж, моя зоре!
Сиди краще біля мене
І думай про море.
Голуб’ята
В санаторії зустрілись
Сидір і Варвара.
Покохались, полюбились,
Як голубів пара.
Він підтоптаний добряче,
А вона — ще дівка.
В нього лисина, а в неї
В кучерях голівка.
Він шептав їй: — Не боюся
Ні людей, ні суду.
До кінця тебе, Варюсю,
Я кохати буду.
А вона аж умлівала,
Дивлячись на нього.
— До кінця любити будеш?
Тобто до якого?
Він, як голуб до голубки,
припадав до дівки:
— Ясно, серце, до якого…
До кінця путівки!
Близнята
Тракториста молодого Грицька Воротила
Повідомили: близняток жінка народила.
Він біжить до родбудинку, дума: два синочки!
А насправді їх ще більше: синок і дві дочки.
Вскочив Гриць до коридора, не пускають далі.
— Гляньте в шибочку,— говорять,— он де ваші лялі.
Гриць у шибку заглядає: — Бачу дві дитини.
А що в третьому пакунку? Запасні частини?
ОРЕЛ
— Ти, — говорить жінка Гнату, — доки оженився,
Забивать дівчатам баки здорово навчився.
Ох, орел був! Відзначався витівками злими.
Двох лишити примудрився з дітками малими.
А женився, то й змінився: восьмий рік минає,
Як живем з тобою в парі, а дітей немає… —
Гнат надувся. — Це не диво. Я читав у школі,
Що орли страшенно рідко плодяться в неволі.
Гуморески для дітей
Буйні предки
Вдарив батько спересердя хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав та й питає в нього:
—Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало.—
І сказало хлопченятко, заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.
В кого батько розумніший
Сперечаються хлоп’ята, жваві дошкільнята.
— А наш татко розумніший за вашого татка!
— Чого ж це він розумніший?
— Того, що наш татко
Грошей вашому позичив отако багато.
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає.
Він як гроші позичає, то не повертає.
Хитра макітра
На базарі молоко продавала тітка
І поставила рядком хлопця-малолітка.
— Стій отут і ні на крок не відходь від мами.
Підійшов до них дідок з довгими вусами.
Не торгуючись купив молока півлітра
І хлоп’яті підморгнув:
— В мене є макітра.
Виллю в неї молоко й кип’ятити стану.
Буде мало, то доллю ще й водиці з крану.
— А навіщо доливать? — хлопченя спитало.
Мама й так води в бідон налила немало.
Саша
Пожалійте, люди, карапуза Сашу:
Дуже він не любить їсти манну кашу.
Каже: — Як пожежником стану я колись,
Потушу пожежі, де б не зайнялись.
Тільки магазина я тушить не стану,
Де мені купує мама кашу манну.
Кругла хата
Прочитав школяр Євген у серйозній книжці,
Що філософ Діоген жив колись у діжці:
І дивується хлопчак:
— Як це можна, тату,
Щоб філософ — і не міг збудувати хату? —
Батько каже: — Хто ж, синок, лізе в бочку з жиру?
То він штучку відколов, щоб дали квартиру.
Лелека
Із родильного будинку повернулась мати.
— Тобі, синку,— пита батько,— сестру показати?
— А звідкіль вона взялася? — сердиться хлоп’ятко.
— Нам приніс її лелека,— фантазує татко.
Хлопчик дивиться спідлоба, крутить головою.
— Звідкіля ж у нас лелеки візьмуться зимою?
Всі лелеки полетіли в Африку далеку.
Краще, татку, ти спочатку принеси лелеку.
